Глиняни – історія та сьогодення
Глиняни – дуже давнє, історичне містечко, якому сотні років. У свій час місто стояло на важливому торгово-економічному та військово-стратегічному шляхах, що сприяло його розквіту. У різні часи у Глинянах зупинялися польські королі, литовські князі та українські гетьмани. Місто пережило всі віхи історії Галичини і сьогодні має не тільки багату історію, але, через Божу дію, і глибоко-духовне значення.
Перші поселення на території сучасних Глинян датуються ще періодом Верхнього Палеоліту (20 000 рр. тому). Свідченням цього є знайдені під час розкопок у 1922-1924 рр. кремінні знаряддя праці: різці, скребачки, рештки кісток мамонта (зуби, ребра і т.д.), що доводить існування стоянок первісних мисливців. Тут же, як стверджують археологи, знаходяться недосліджені досі поховання трипільської культури. Відомі також знахідки, які вказують на існування в цьому місці великого поселення за часів Київської Русі та Руського Королівства (XII-XIII ст.). Згадки про містечко є і з часів панування князя Галицького Ярослава Осмомисла (1150-1180) та Данила Гальцького. Знищені, спалені татарами Глиняни в 1260-1270 роках відбудовує князь Лев Данилович. Непрямою вказівкою на синхронне існування Глинян разом зі Львовом є назва одного із головних шляхів, що проходив через Львів – Глинянський гостинець.
Назва «Глиняни» походить від способу будівлі хат, бо, не зважаючи на навколишні ліси, свої помешкання глинянці зводили із глини, якої тут багато. Поряд із назвою «Глиняни» певний час побутувала ще й інша назва – «Кручберг» (Cruchborg), яка, ймовірно, появилася внаслідок численних у західноукраїнських краях німецьких колоністів. У Центральному Державному Історичному Архіві Львова зберігається документ про заснування міста Глиняни, згідно з яким сандомирський воєвода і генеральний староста Галицької Русі Іван Тарнавський з рук короля Владислава ІІ Ягайла 12.05.1397 р. надав йому статус міста на Магдебурзькому праві. Це перша задокументована згадка про Глиняни. Надання місту Магдебурзького права означало виокремлення його із загальної адміністративної системи держави і підпорядкування безпосередньо королівській адміністрації. Водночас, місту надавалось 100 франконських ланів земельних угідь (для порівняння, стільки ж землі надавалось Львову за привілеєм з 1368р.). Про статус королівського міста нагадував і тодішній герб Глинян: золота корона на червоному тлі. Король глинянські маєтності передав роду Крушельницьких.
На гербі Глинян, як і на прапорі, зображені два леви, що тримають якір всередині вежі.
У XV столітті місто було столицею найменшого на Галичині повіту. В 1578 р. Глиняни отримали право на проведення трьох ярмарків на рік. Так, як місто стояло на перетині торгівельних шляхів, справи в місцевих купців та ремісників йшли непогано. Звідси розходились шляхи на Волинь, Поділля, Буковину. Розташування міста спричинилося до його важливості і історичної, і економічної, і стратегічної. Глиняни не раз ставали місцем постою військ перед вирішальними битвами. Ось декілька дат та імен, які свідчать самі про себе:
- 1411р. – у Глинянах перегляд військ на боєздатність роблять польський король Владислав Ягайло та великий князь Литовський Вітольд, готуючись до війни з турками;
- 1648р. – на постій зупиняється Богдан Хмельницький, готуючись до штурму Львова;
- 1649 і 1651рр. – на постій зупиняється польський король Ян Казимир, готуючись до війни із Богданом Хмельницьким;
- 1673р. – на постій зупиняється Михайло Вишневецький та Ян Собеський, готуючись до Хотинської війни;
- 1683р. – до Глинян стягається військо із метою подальшого наступу на Кам’янець-Подільський супроти турецького панування;
- 1705р. – зупиняється з військом гетьман Іван Мазепа.
Окрім стратегічної військової ваги, Глиняни були важливі і як один із торгівельних центрів на шляху до Чорноморських портів з самого Магдебургу, через Краків – Перемишль – Київ. Таке розташування, з одного боку, призводило до розквіту міста. Глиняни після надання місту Магдебурзького права почали розростатися. Станом на 1621р. у місті було 3 синагоги, 2 храми і 1 костел. Глиняни стали одним із центрів ткацького художнього промислу, зокрема, килимарства. Протягом XVII-XIXст. в місті налічувалось до 500 ткачів.
З іншого боку, розташування міста вабило сюди не лише потенційних інвесторів чи меценатів, але й татар, які неодноразово грабували, палили та обезлюднювали його. Їхні набіги відомі ще з часів володарювання короля Лева Даниловича (ХІІІст.), а з 1506 по 1512 рр. татари спустошували Глиняни біля 96 разів. Для захисту від ординців та оборони міста глинянці на початку ХVI ст. оточили місто валами з дерев’яними укріпленнями та ровом, а у 1603 р. звели характерний для їхнього способу будівництва дерев’яно-земляний замок, оточений глибоким ровом. Середмістя брали в тісне кільце передміські райони Війтівство, Задвір’я, Долішня, Застав’я, Підзамче, Мельники.
Однак, чи не більше, аніж татарських набігів, мешканці боялись постоїв різного роду військ, про які згадувалося вище (зокрема коронного війська та посполитого рушення Руського воєводства). Десятки тисяч солдат та шляхтичів збирались в Глинянах, очікуючи на похід. Після їхніх постоїв навіть ординці не видавалися аж такими страшними. У Самійла Величка можна знайти, що колись саме з Глинян польські монархи рушали до рідного Кам’янця («…за тим розпорядженням, коли безліч польського платного й посполитого війська зібралося під Глиняни, прибув туди з немалим числом затяжного німецького міста й король»). У 1572 р. в Глинянах, як всіма визнаному центрі, збирається шляхта з руських земель на нараду щодо обрання нового короля.
Після першого поділу Польщі Глиняни потрапили у власність Потоцьких. Основними видами діяльності були землеробство і тваринництво. Працювали млини, пивоварні, розвивалась торгівля і ремесла, особливо ткацтво. На той час містечко славилося своєю коноплею, яку експортували аж до Гданська. У 1866 р. в Глинянах організували художньо-промислове «Ткацьке товариство», а при ньому відкрили ткацьку школу. Місцеві майстри славилися на всю Галичину. У 1921 р. в місті було створено килимову фабрику, продукція якої експонувалася на виставках у Варшаві, Парижі, Нью-Йорку і, зокрема, відзначена золотою медаллю на виставці у Познані 1929 р. До 1939 р. глинянські килими здобували нагороди на міжнародних виставках у Парижі та Нью-Йорку.
На даний час Глиняни – це місто, багате на історію, на пам’ятки архітектури, на особистості, котрі заслуговують шани і поваги, багате духовно через наявні в ньому святині, багате красою на лоні мальовничої природи Галичини. Глиняни включено до списку історичних міст і селищ України. Нині в місті працює низка промислових підприємств, лікарня, дитяча консультація, середня і музична школи, крамниці, підприємства громадського харчування, об’єкти побутового обслуговування населення. В місті знаходиться церква Успення Пресвятої Богородиці – одна з найстаріших дерев’яних церков Галичини. З цією церквою пов’язана історія загадкового самопозолочення почорнілого від часу образу Розп’яття Христа.
Додаткові дані про місто Глиняни
- Кількість мешканців :3378 чол.
- Площа :5,45 км.кв.
- Поштовий індекс :80712
- Телефонний код : +380-3265
Міська влада :
вул. Шевченка, 38
м. Глиняни
Золочівського району
Львівської області
80720
Водойми : р. Перегноївка (басейн Вісли ), Тимковецький Потік
Спеціалізація : сирний завод, фабрика художніх виробів
Конфесії : храм Успення Пресвятої Богородиці (УГКЦ ), храм св. Миколая Чудотворця (УГКЦ), костел Св. Духа (РКЦ), храм св. Анни (УАПЦ).
