Дивовижні зцілення від тілесних і душевних недуг
Упродовж 1936-1939 років відбулось близько трьох тисяч оздоровлень за посередництвом молінь перед іконою Розп’яття Ісуса Христа. У притворі храму зцілені залишали милиці та інші беззаперечні докази свого надприродного видужання. Парох храму о. Володимир Тимняк ретельно фіксував кожен такий випадок у спеціально заведену для цього книгу. На жаль, 1950 року його було заарештовано, а зібрані ним свідчення зцілених та докази – конфісковано. Тому про те, що відбувалось перед самовідновленою іконою в довоєнний період, ми можемо дізнатись із поодиноких свідчень тих, хто дожив до сьогодні, а також із періодичних видань того часу.
Розповідь очевидиці Михайлини Демчишин, мешканки м. Глиняни, 1922 р. н.:
«…Пам’ятаю, як літом 1936 року відбувся перший відпуст на свято Пресвятої Євхаристії. Із ближніх сіл прийшли процесії. Вівтар зробили надворі і там відправляли св. Літургію. На Успення Пресвятої Богородиці я тримала хоругву. Привезли фірою молодого хлопця на милицях 17-18 років. Після Літургії я бачила, як цей хлопець сам йшов, а милиці тримав високо над головою і голосно кричав: «Люди! Я здоровий! Бог мене вислухав!»
За матеріалами української католицької летючки «Ідім слідами святого Йосафата» (червень 1936 р.)
«Одна жінка, хвора на ноги, принесена до вівтаря, оповзла довкола цього Хреста і наперед змогла на коліна стати, а далі своїми силами пішла до воза», «зцілилась також і дівчина, хвора на очі із села Полтви, обійшла Хрест довкола з мамою і нагло зробилось їй ліпше».
За матеріалами християнського календаря на 1939 рік «Христос наша сила» (1938 р.)
«Особливо цікаві є зізнання заприсяженої дівчини з Яворівського повіту Адами Стельмах, яка хворіла на очі та відбула пішки таку далеку дорогу до Глинян. Тут довго лежала хрестом перед образом Розп’яття і таки вимолила собі у Страдального Спасителя ласки видужання. В часі поворотної дороги їй нагло покращало. Дівчина зі слізьми радости повернулась до Глинян, де гарячими молитвами дякувала Христові за відзисканий зір».
Свідчення колишнього мешканця Глинян З. Островського (Варшава)
Його родич, Ізидор Кульчицьий (1917-1984рр.), переходячи вбрід річку, застудив ноги, що спровокувало запалення кістки і її гниття. Загрожувала ампутація. Часто приходив на милицях на Служби Божі та молебні перед іконою Розп’яття. Одного разу вкінці відправи виявилося, що милиці пропали. Вирішив іти додому якось без них. Це вдалося. Ізидорові стан здоров’я покращав аж до повного одужання. Із вдячності він посвятив себе Богові, прийнявши чернечий постриг у студитському монастирі в Уневі.
Зафіксовані випадки оздоровлень перед образом, пов’язані із молитвами відомої тогочасної стигматички с. Маріям (Насті) Волошин.
Розповідь п. Марії Дзіби (1929 р. н., с. Вижняни):
«Григорій Дзіба (1927-1999 рр.), будучи хлопцем, мав безліч ран на тілі і хвору руку. Лікарі були безсилі. Разом із матір’ю пішов на прощу до Глинян. На той час там перебувала с. Маріям Волошин. Вона обтерла Григорія рушничком для Причастя, пригорнула до себе і помолилася. Молитвою загорівся і сам Григорій. По скорім часі він видужав.»
Розповідь п. Ірини Олійничок (1923 р. н., с. Трудовач Золочівського р-ну)
«Це було ще 1936 року, я мала тоді 13 років, була дуже піднепала, – туберкульоз. …Їсти вже не хотілося нічого, кашляла сильно. І так змарніла, висохла на тріску. Я вже межи люди стидалася вийти… В Глинянах відпуст був, у тій церкві, де образ оновився. Дуже багато людей там зійшлося. Моя мама пішли пішки, хоч далеко було. І тоді Настя Волошин була; ходила з тацею. Казали мама, що дуже так людей було багато… Але мама якось таки допхалися, і так припали, кажуть, до неї… Вона каже: «Моліться, і буде здорова». Мама зараз до тої церковці пішла, молилася дуже перед тим образом… Помаленьку, помаленьку, і з часом я почала їсти. Віджила, і так жию ще досі». (9 лютого 2002 р.)
І сьогодні багато прочан приїжджають до чудесно оновленого образу Розп’яття Ісуса Христа і зазнають ласки видужання. Таких зцілень уже сотні. Ось коротко про деякі з них.
Галина (50 років, Глиняни). Рак, сильні болі, була опромінена. У сні мала вказівку йти до оновленої ікони. Молилася біля образу, обтиралася свяченою водою. Мала враження, ніби вся горіла. Після цього вже впродовж кількох років болів немає.
Євгенія (60 років, Львів). Защемлення хребтових нервів. Зовсім не могла нахилитися. Кілька років тому, після молитви перед образом болі відійшли й їх немає до сьогодні.
Володимир (32 роки, Хмельницька обл.). Діагноз – зараження крові. До лікарні йому принесли освячену перед образом Розп’яття воду. Молилися в Глинянах за здоров’я. Видужав.
Люба (55 років, Івано-Франківськ). 15 років важка форма остеохондрозу. Після відвідин церкви 2006 року біль ущух.
Олександра (Івано-Франківськ). Важка форма зобу. Після прощі до Глинян взимку 2006 року видужала.
Петро (13 років, Золочівський р-н). Кілька місяців не спадала висока температура, яка доходила до 42. Лікарі не могли визначити причину. Під час приїзду до Глинян навесні 2006 року температура знизилась до норми.
Марія (Тисменицький р-н). Ходила на милицях. Відбула прощу до образу, тепер ходить сама.
Олексій (24 роки, Івано-Франківськ). Важке запалення трійничного нерва. Був на прощі взимку, після чого видужав.
Олена (65 років, Івано-Франківськ). Мала хворобу легень з крововиливами. Лікарі зупинили кровотечі. Проте після цього дихала дуже важко, з голосними хрипами. В Глинянах все минулося.
Степан (1,5 року, Івано-Франківськ). Опіки обличчя і грудей. Мали робити операцію з пересадки шкіри. Після відвідин чудотворного Розп’яття в Глинянах бинти відпали від тіла і опік швидко став гоїтись.
Ігор (8 років, Тернопільська обл., Козівський р-н). Гострий лімфобластний лейкоз. Був лежачий. Після відвідин Глинян почав ходити.
Галина (Івано-Франківська обл., Яремчанський р-н). Рак носоглотки 4 ступеня. Лікування не давало жодної надії. Хвороба надто швидко прогресувала. Після глибокої подяки Богові за все, що він чинив з нами на спасіння наших душ, відчула, що хвороба відступає. Без лікарського втручання за короткий час одужала.
Галина (Львівська обл., Пустомитівський р-н). Важка форма раку грудей. 4 рази була в Глинянах, молилась біля чудотворного Розп’яття – і зовсім одужала.
Олена (Івано-Франківська обл., Косівський р-н). Розсіяний енцефаломієліт з парапарезом нижніх кінцівок і порушенням тазових органів. Інвалід І групи загального захворювання. Не ходила. «Коли мене піднесли до чудотворного Розп’яття, на очах у людей миттєво встала і пішла». Перед тим 8 років не ходила, користувалась інвалідним візком.
Ярослава (Львівська обл., м. Моршин). Ошпарена кип’ятком. Опіки були 10 – 15 см діаметром. Після молитви і дотику до Розп’яття, приїхавши додому, побачила, що пов’язки відстали, а опіки цілком зникли.
Олег (Івано-Франківська обл., Долинський р-н). Термічний опік обличчя і очей від струму високовольтної лінії (3000 В). шкіра на обличчі згоріла, обгоріла рогівка ока. Лікарі казали, що осліпне. Після щирої молитви біля Розп’яття опік зникає. Зараз цілком одужав.
Ігор (Львівська обл., Жидачівський р-н). Важка гіпертонічна хвороба, гіпертонічні кризи, часто лягав у лікарню. Відвідав чудотворне Розп’яття, після молитви приїхав додому і відчув себе абсолютно здоровим. Недуга відступила.
А ось розповідь молодої дівчини, мешканки Золочівського р-ну.
«Це сталося несподівано. Колись для мене церква була просто приміщенням, де люди моляться. Але після того випадку я змінила думку, змінилась і сама.
У липні 2005 року я дізналася, що в мені є зло. Тому з батьками ми їздили до церкви, де займаються екзорцизмом (вигнанням бісів). Вперше я поїхала, як вже казала, у липні 2005 року, а другий раз – у серпні. Було в ті моменти дуже важко: я кричала, мною кидало, а з рота ніби виходило полум’я.
У Глинянах є старенька церква, куди я завжди ходила на молебень. Мої батьки попросили священика, щоб наді мною відчитував молитви після молебню. Двічі священик відчитав; вдруге, пам’ятаю, я чомусь під час відчитування почала плакати. І от коли священик відчитував молитви третій раз, зі мною сталося щось неймовірне. Я добре запам’ятала цей день – 23 вересня, п’ятниця, в моєї подруги саме був день народження. Я стала кричати, мною кидало, робила дивні різкі рухи, рвала на собі волосся… Просто жах! Священик і ще одна жіночка тримали мене, робили знаки хреста. Спочатку вони думали, що це звичайний напад, як уже бувало в церкві, але я кричала (хоч як це було важко), що це не так, просила, щоб сестра, яка була поруч, покликала маму. За деякий час прибігли батьки, вони молилися. Мама, сестра та інші жінки, які були в церкві, плакали. Так, близько двох з половиною годин мною кидало, а потім почала говорити від злого духа, який, як виявилось, ціле життя був у мені. Він говорив такі фрази: «Я від самого народження сидів в ній, я створив всі ці хвороби, а ви, дурні, думали, що вона просто хворіла, а це я створював. Ви не заберете мене звідси, овва! Все, вона моя, овва!»
Після цих слів я дуже налякалася, а що буде, як те зло не вийде з мене? Тому зі сльозами на очах благала перед чудотворним образом про Господнє милосердя. Я чула, як це зло із жорстоким сміхом говорило страшні слова, що воно не вийде з мене… Мені було дуже страшно, я молилася, благала і говорила: «Господи, тільки Ти мене можеш врятувати! Благаю, я хочу бути з Тобою!».
Через деякий час я почула, як те зло почало кричати: «Ви всі дурні, Ти мене не забереш від неї (до Господа), вона моя!». І воно з криком почало відходити десь далеко, голос почав стихати. І тут я вся вимучена, із заплющеними очима впала і «перейшла» Царські Ворота. Мені стало так добре, легко, як ніколи. Я немов опинилася на якійсь зеленій галявині, довкола квіти, зелена трава, щебет птахів, голубе небо і яскраве сонце. На галявині лежав великий камінь, а на камені сидів Ісус Христос. Я стояла біля Нього навколішки, моя голова була на Його колінах, і Він лагідно торкався її Своєю рукою. При Його дотику мені ставало краще. Ми почали розмовляти. Він казав: «Не переживай, ти вже зі Мною! Я чув всі твої молитви, але чекав, коли ти повіриш! Все буде добре, ти вже Моя! Я прощаю всі твої гріхи!» Я почула, як батьки з хвилюванням кликала мене, бо я лежала нерухомо. Тому сказала до Господа: «Ісусе, я дуже хочу бути з Тобою, я би вже йшла з цього світу до Тебе, але мені шкода моїх батьків, вони будуть дуже страждати, якщо я помру». Він на це відповів: «Не переживай, ти підеш до них, але побудь ще трошки зі мною!». Я лежала, трохи вже рухалася, тому намагалася пояснити батькам, щоб мене не чіпали – я жива. Також коли я була біля Ісуса, мені з’явилася Богородиця і деякі святі, які – точно не знаю. Мати Божа була в білій накидці і сказала: «Я і всі святі молилися за тебе». Богородиця зникла, а Ісус далі говорив: «Все буде добре. Ти будеш робити людям добро». Я з переживанням відказала на те: «Ісусе, я хочу робити людям добро, але бажаю бути простою людиною: мати свою сім’ю, жити як звичайна людина і не виділятися з-поміж інших!»
Тут я відкрила очі, зарухалася, була ще з Ісусом, але переходила помалу в простий світ. Мені помогли встати, я добре отямилася. Батьки запитали чи можу я йти, відповіла, що так. Була ніч – десь після дванадцятої. – ми йшли помалу додому. Але я, коли закривала очі, бачила Ісуса, могла з Ним говорити в думці. Навіть, коли ми вже прийшли додому, я задавала Йому різні питання, наприклад, на питання чи буду я в майбутньому мати свою сім’ю, Він відповів: «Це я тобі не скажу, ти все сама побачиш, як буде!». Навіть моя сестра просила Його щось запитати. Я лягла спати, в думці я ще бачила спасителя, але коли на другий день прокинулася, нічого такого вже не було. Був простий, звичайний для мене день.
Цей випадок залишиться в моїй душі на все життя, бо я пережила неймовірне. І головним є те, що я зрозумілі – треба просто вірити і надіятись на Божу допомогу, коли чогось потребуєш. Якщо душа молиться, вірить і надіється, Господь завжди почує її і подасть помічну руку!»
