Заняття з дітьми на цьому тижні було незвичне. Незвичним був настрій: зворушливий, з присмаком душевного щему, незвичною була і дитяча творчість. Діти вперше не понесли свої вироби додому, не поповнили ними свої домашні скарбнички. На цей раз вони творили для улюбленого священика, для Людини, якій притаманна в повній мірі найвища християнська чеснота – милосердя, для о. Миколая Стронянського. Зворушлива картина: всі учасники гуртка – маленькі парафіяни нашої церкви старалися передати у своїх посланнях, виготовлених власноруч, любов, пошану, теплоту душі. Слів не потрібно… У зосередженій тиші катехитичного класу промовляють дитячі очі, руки, серця. Підглядаю у дитячі роботи, в яких намальовані ангел, серце, квіти і не зовсім вміло, але старанно виведені слова:
– прийміть мій дарунок;
– на довгу згадку;
– з любов’ю…
Між дитячими рядками читається набагато більше. За чуйне серце, людяність, мудрість Науки, за силу і лагідність Слова, за істинне служіння на Божу славу прийміть від нас, Отче, з великою вдячністю і любов’ю…
ХАЙ БЛАГОСЛОВИТЬ ВАС ГОСПОДЬ!
