На галузці яблуко висіло;
Каменем я кинув – перебив.
Гілочку аж серце заболіло:
І навіщо я таке зробив?…
Негарний учинок та каяття хлопчика з вірша Д. Павличка зворушує дітей. Це читається в їхніх очах.
Людська доброта… В чому вона проявляється? Однозначно – у ставленні до всього живого. З цього твердження “народжується” тема нашого заняття: “Все живе потребує любові”.
Свою “мандрівку” почали з далекого минулого: з розповіді про створення світу, вивчили пісеньку “Хто сотворив”, засвідчили, що все живе на Землі – творіння Боже, мудро викладене Творцем в загальну мозаїку картини Всесвіту.
Знання живої природи показала гра “Так – ні”, “Вгадай, хто я?”. Виявляється, діти знають, спостерігають за звичками, повадками “братів менших”: за допомогою властивих їм рухів, міміки зуміли охарактеризувати своїх улюбленців.
Найкращий спосіб дослідити навколишній світ – “зануритися” у нього. Рухливі ігри-змагання на свіжому повітрі пройшли весело та цікаво.
Завершенням заняття стали творчі роботи-малюнки із зображенням живої частинки Божого творіння. Сподіваємося, що урок доброти, вдячності і людяності діти засвоїли як і головні правила:
– ми несемо відповідальність за того, кого приручили;
– щастя – це… коли бачиш синє небо, коли можеш понюхати квітку, усміхатися сонечку, танцювати під теплим дощиком. Щастя – це жити у цьому чудовому світі.
Зоряна Буряк
