10 травня 2015 р.Б. до відпустового містечка Глиняни завітав церковний хор “Благовість” храму Благовіщення Пресвятої Богородиці (м. Львів). Хористи зі Львова відспівали Божественну Літургію в храмі Святого Миколая та у храмі Успення Пресвятої Богородиці.
Короткий спогад про поїздку хору “Благовість” до Глинян
Автобус рушив від Глинянської Церкви Успіння Богородиці, і ми, чотирнадцять хористів, молитвою «Отче наш» і Богородице», подякували небесним силам за чудову поїздку до Глинян 10 травня, де у двох храмах, наш чоловічий церковний хор співав Службу Божу.
Думка про поїздку в Глиняни переслідувала нас від осені минулого року, коли в нашому храмі, Благовіщення Богородиці, що розташований у Львові по вул. Пасічній, був виставлений Чудотворний образ Розп’яття. Мали намір відспівати Літургію у грудні, на храмовий празник св. Миколая, я вже й з отцем Андрієм був домовився, але, з певних причин, поїздку прийшлося відложити.
У День Матері ми виїхали до Глинян. Це галицьке містечко зустріло нас світлим, радісним днем. Вже перший погляд на церкву Св. Миколая не залишить байдужим навіть впертого скептика. Вишукана пропорційність форм, величавий, виразний трикупольний верх, та й саме місце розташування храму, що потопає у барві весняної листви могутніх дерев, викликає в глибині душі особливий стан умиротворіння. Доповнює зовнішній архітектурний ансамбль церкви сучасна, модерна капличка Богоматері, що вдало розташована біля вхідної брами.
Інтер’єр храму викликає особливу цікавість. У спокійних, пастельних настінних розписах проглядаються контури хрестів у вінках. Явище виняткове, і загадкове.
Акустика Миколаївської церкви — чудова, то й співалося легко. Правда, вкінці Літургії хор не прозвучав пристойно, бо хористи спішилися на Службу Божу до храму Успіння.
Від Миколаївської церкви до церкви Успіння ми йшли пішки. Щойно відкрився вигляд на дерев’яний храм, як професор С. Кузик промовив: «Якби французи, німці, чи італійці, або іспанці мали на своїй території такий храм, то він був би розрекламований на цілий світ, а паломникам не було б кінця».
Так! Будівля церкви Успіння Богородиці, направду, вражає. Серед модерних, часом, даруйте на слові, бездарних нинішніх культових споруд, цей храм викликає захоплення, власне, своєю скромністю. Саме в цій сакральній простоті закарбований дух наших великих предків, які залишили нам у спадок чудове творіння своїх рук. Недарма у цьому храмі, майже 80 років тому, відновився образ Розп’яття Ісуса Христа, який і сьогодні зачаровує своїм божественним колоритом.
Проповідь отця Андрія захопила нас своєю логікою, прозорістю, прецизійним планом, без зітхань і зайвого пафосу, без монотонності, де слово Святого Письма було вдало пов’язане з важким становищем нашого сьогодення, коли на Сході України гинуть кращі сини нації.
А ще о. Андрій розповів нам про історію храму, про те, як вдалося зберегти цю святиню в роки большевицького атеїзму, про давні ікони, що прикрашають храм. Назагал, ми багато дізналися й про храми, і про самі Глиняни, які у 1397 р. мали статус міста з Магдебурзьким правом.
Від’їжджали хористи з радісним, піднесеним почуттям, усвідомлюючи, що народ, який спромігся на такі величні храми — вічний, і сили пекла його не здолають.
До зустрічі, Глиняни. Нехай милостивий Господь береже усіх ваших мешканців.
Ярослав, учасник хору «Благовість»
