Слово Митрополита Львівського в надвечір’я празника Зіслання Святого Духа

Всесвітлий отче ректоре,

Всечесні отці,

Достойні брати, шановні богомольці,

приємно та необхідно ставати люду божому перед Господом, щоби спільно благати його у  потребах спасіння наших душ. Духовна семінарія – особливе місце служіння Богові та виховання покликаних осіб, які службу Господові реалізують через послугу вірним Церкви.

 Відомо, що ще у Старому Заповіті Господь бажав й розпорядився Мойсеєві, щоб Арон, Надав, Авігу та інші служили йому священиками (пор. Вих 28,1). Господь докладно описав Мойсеєві форму священицької одежі, вказав на матеріал, з якого має бути виготовлена одежа. Бог пригадав, що це він вчинив певних осіб здатними та кмітливими, наділеними  необхідним хистом приготувати відповідну одежу для служіння (пор. Вих 28,3). Тому слід пам’ятати, що до усіх риз, які призначені для служіння у церкві, потрібно відноситися з пошаною та благоговінням. Вони мають бути відповідної форми, чисті, гідно приготовані, щоб служителі при вівтарі охайно виглядали під час служіння. Ніколи не можна забувати про те, що в даних ризах, в церковній одежі, несеться служіння нашому Творцеві.

Брати, які одягають священників чи єпископів, повинні виконувати це з великим пієтизмом та старанням, думаючи про те, як сповнити це найкраще. Добре у цій послузі ставити себе на місце й думати, як мені хотілося б, щоб подали чи наложили на мене цю посвячену одежу.

Служити Богові це – певний привілей, який необхідно на кожному місці виконувати якнайкраще! Ніхто не заслужив собі цього привілею, бо його Господь сам дарує тим, кого собі вподобав. В книзі Самуїла написано про те, що сини священика Елі були ледащими (пор. 1Сам 2). Йшлося про дуже просту річ, що сини цього священика передчасно витягали для себе м’ясо. Незаконно, перед принесенням жертви, чинили вимагання: «Давай священикові м’яса на печеню! Не прийме від тебе вареного м’яса, а лиш сире» (2Сам 2,15). Святе Писання стверджує, що «гріх тих молодиків був вельми тяжкий перед Господом». Батько Елі, упоминав синів, що вони чинять грішні вчинки, ці однак, легковажили собі зауваження батька. Сини священика Елі, Хофні й Пінхас, під час нападу філістимлян були вбиті на смерть (пор. 2Сам 4,11). Ці два не були вірні Богові у малих речах, ходили у небезпеці гріха, стягали на себе негативну, тобто, грішну енергію, вкінці передчасно померли, можливо й не приготовані духовно. Ніхто із нас не є паном на землі у спосіб служіння Богові.

Ми – слуги Бога: єпископ, ректор, священики, семінаристи та вірний люд. Кожен виконує своє завдання, повинні це чинити в найкращий спосіб. Ми не власники й не духовні зверхники, лише слуги й за це служіння здаватимемо звіт перед Господом. У Господній притчі господар та відзивався до своїх слуг: «Гаразд, слуго добрий і вірний! У малому був ти вірний, поставлю тебе над великим.  Увійди в радість твого пана» (Мт 25,23). Нікому не оплатиться вдавати перед Господом доброго та вірного слугу, тому що наш Бог знає кожну людину з її нутра. Відає її серце й перед ним не скрита жодна мисль. Життя у Духовній Семінарії та поза нею, усе наше життя повинно проходити у сердечному служінні перед Богом. Люди можуть не зауважити хитрощів людини, однак, Господу відомі усі людські повадки. Потрібно уникати чужої науки, яка походить від диявола та світу, бо краще «укріпити серце благодаттю». Добре почути слова святого апостола Павла: «Отож, благаю вас я, Господній в’язень, поводитися достойно покликання, яким вас визвано» (Еф 4,1).

Святий Духу, благаємо тебе, благослови нас в дорозі виконання волі всемогутнього Бога! Хай пресвята Богородиця благословить усіх у сповненні покликання.