Достойні наші священики, дорогі сестри і брати, радіємо наближенням свята воскресіння Господнього і дякуємо Богові за те, що він сам встановив тайну Священства для усього людського роду. Правда, що не усі охрещені стараються щиро увійти в задум Божого Провидіння та користати з пропозиції Бога, однак, хто бажає, такі особи мають можливість брати участь в освяченні та спасінні своєї душі. Ісус Христос помер на хресті, щоби спасти людський рід. За кілька днів перед своєю смертю він установив тайну Священства та пресвяту Євхаристію, як іншу та новітню Пасху: «взявши хліб, віддав хвалу, поламав, дав їм і мовив: Це – моє тіло, що за вас віддається. Чиніть це на мій спомин. Так само чашу… Ця чаша – це Новий Завіт у моїй крові, що за вас проливається» (Лк 22,19-20). Спаситель закликає, щоб це чинити на його пам’ятку, яка повинна нам пригадувати, що ми відкуплені дорогоцінною його кров’ю. Так просто вчинив це Господь у присутності своїх учнів, яких він вибрав та готував, щоб продовжували діло спасіння. Багато із учнів Христових, які ходили з ним, почувши його слова про споживання євхаристійного Хліба (пор. Ів 6, 58) не вірили в це, згодом, «… відступилися від нього і більше з ним не ходили» (ів 6,66). Народові трудно було повірити, що Ісус Христос — Бог, тому теж, не спромоглися прийняти його слів про Євхаристію чи воскресіння. Велика справа — віра, а ще більша тоді, коли людина цим переймається й цілковито віддається в руки Бога.
День страсного Четверга у святій Церкві приймається як дар священства, що установив Ісус Христос для людського роду. Він не залишив людей сиротами, бо приходить до нас під скромними видами хліба та вина, які під час Служби Божої стаються Тілом та Кров’ю Христовою щоб освячувати й спасати вірний народ. Таку переміну чинить Господь на слова своїх священиків, навіть, незважаючи на їхню праведність. Життя доброго священика не є легким, а життя невірного священика — веде його до згуби, якщо він не опам’ятається та не примириться з Богом. У пророчій книзі написано: «Пригадай їм, Боже мій, що вони опоганили священство й священицький та левітський союз!» (Неєм 13,29). Звичайно, що Господь любить свого священика та надає йому можливість покаяння за сподіяні провини. Священик — один з-поміж людей, якого покликав Господь до свого служіння. Відомо, що й апостоли, учні Христові помилялися, тому не дивуймося, що й священик здібний чинити помилки. Коли ж слуга Господній не примириться з Богом, тоді наражає себе на велику небезпеку вічного покарання. Стан священства не рятує від покарання, лише щире покаяння та любов до Господа приносять спасіння та освячення. Гарні слова про священиків написав святий Іван Золотоустий: «Властивість священиків — заступатися і поправляти; вони — гавань народів, заступники для уласкавлення Бога, посередники між Богом і людьми» (св. Ів. Золот.).
Виявляймо постійну вдячність Ісусові Христові за те, що він покликав до життя новозавітне Священство та установив пресвяту Євхаристію! Молімося за наших священиків, щоб їхнє служіння було успішне перед Господом. Поручаймо їх під покров Матері Божої та просімо святих ангелів, щоб стерегли кожного священика перед злодіянням. Сердечно вітаю усіх наших священиків, дияконів та семінаристів, які прямують стежкою Христового покликання, зі святом Священства та установленням тайни пресвятої Євхаристії. Хай Господь усіх благословляє щедрими дарами та добрим здоров’ ям!
+ Ігор
Митрополит Львівський УГКЦ
17 квітня 2014 р. Б. Архикатедральний собор Святого Юра, м. Львів
