Людська душа – найбільша незбагненна Таїна, Божественна сутність воплочена у людському тілі. Під час земної мандрівки душа людини стає “полем битви” Добра і Зла.
На занятті разом з дітьми роздумуємо над тим якою є людська душа через сприйняття Христової притчі про Сіяча. Головна думка притчі – доля насіння (сприйняття Слова Божого) залежить від якості грунту (людської душі). До цього висновку приходимо через спільні роздуми і найкращий приклад для дитячої аудиторії – наочну демонстрацію. Як і Ісус Христос у притчах брав зрозумілі людям образи з природи, навколишнього життя, так і ми через прості “інгредієнти” (вода, земля, олія, ягідний сік) спостерігали як відбувається природній процес: земля – каламутить воду і осідає на дно, олія – залишається на поверхні, не проникаючи у воду, а сік розчиняється у воді, надаючи їй гарного забарвлення і смаку (який є четвертим грунтом притчі). Щоб доля “насіння нашої душі” була щасливою, маємо завдання на землі – жити по Божому.
Творчий процес на занятті був представлений також природнім матеріалом – соленим тістом, з якого діти ліпили різноманітні фігурки, сердечка, які випікали і розмальовували на свій смак.