Слово Митрополита Львівського у день празника Успіння Пресвятої Богородиці

Достойні, чудові та любі морянці,
дуже приємно перебувати разом із вами  у цій церкві на молитві. Щиро вітаю усіх вас із чудовим святом Успіння Богородиці! Правда, що заснути, означає відхід із цього світу до вічності, але відійти у вічність із благородною душею – найбільше щастя, яке можна осягнути на землі. Марія відійшла у вічність, померла, ми кажемо заснула, тобто, легко відійшла в інший світ, а її тіла покладеного в гріб не знайшли. Господь забрав це непорочне тіло Марії до вічності, відразу, перемінюючи його на духовне тіло. Святий апостол Павло писав до Коринтян: «Сіється тіло тваринне, а постає тіло духовне. Якщо є тіло тваринне, то є й тіло духовне» (1Кр 15,44). Апостол переконував мешканців грецького міста Коринту про те, що наше тіло у вічності буде перемінене у незнаний нам духовний стан й, хоч воно помре, Господь воскресить його до вічного життя в радості або терпінні. Розуміємо, що пресвята Богородиця посідала таке тіло, яким володіємо ми. Воно називається тваринним тілом за святим Павлом, тобто, хоче їсти, пити, спати, боїться холоду, уникає надмірного тепла, раниме, хворіє тощо. Багатьом зовнішнім впливам підлягало і тіло Марії, матері Ісуса, але вона була непорочна, тобто, жодна темрява не зуміла її підкорити собі, злий дух не мігдоступити до неї, втікав, немов мотилі від вогню. Дух Марії володів тілом, яке у повноті підкорялося  праведному стану духа, керованого Богом. Хоч вона померла, заснула в Господі, але, будучи постійно праведною, Син Божий забрав відразу блаженне тіло своєї Матері до неба. Очевидно, цьому тілу було надано відразу духовний статус, тобто, її тіло стало  духовним, яке не піддавалося матеріальним впливам. Таке тіло не вмирає, не відчуває голоду, ні холоду, ні спраги, на нього не діють жодні хвороби, воно нетлінне, не тілесне, а животворне духом. Воно подібне до тіла Ісуса Христа після воскресіння, який приходив до своїх апостолів, зачиненими дверима. Таке тіло проникає через усі перешкоди, йому, навіть, російська зброя «град» і атомна бомба не страшні, бо воно володіє такою силою, що зуміло б повернути усі бойові снаряди назад. Куля його не може діткнути, бо вона в   один момент перетворилася б на порох. Кажу вам про це тому, що усі глибоко переживаємо агресію російських військ в Україні. Бажаємо, щоб Господь забирав бойовиків до себе, якщо вони не хочуть самі повертатися до дому.

Колись, багато разів на просьбу вірних, що збиралися великими кількостями біля церков, у Почаєві та Теребовлі, Господь повертав стріли у бік тих, хто намірялися вбивати наших городян та мешканців сіл. Ми й тепер благаємо Бога, щоб повернув назад кулі та ракети до тих, хто їх випускає у напрямі нашого мирного населення. У давнину, Санхериб, асирійський цар, воював проти Єзекії, єрусалимського царя, з якого насміхався та сильно уповав на свої війська та силу. Юдеї та цар Єзекія  молилися до Бога, надіючись на його допомогу. «Тоді Господь послав ангела, що вигубив усіх хоробрих вояків, начальників і князів у війську асирійського царя, тож цей повернувся засоромлений у свій край; і як увійшов у дім свого бога, то ті, що вийшли з його нутра, вбили його там мечем» (2Хр 32,21). Правда й сила, завжди стоїть по стороні Господа й жодне озброєне до зубів військо не зможе здолати малого числа вояків, якщо цього бажає Господь. Цар Давид, який втікав від свого сина Авесалома, що зібрав певних вояків, так молився до Бога: «Встань, Господи, спаси мене, мій Боже! По щелепах вдарив ти всіх ворогів моїх, розторощив зуби злих» (Пс 3,8). Божа Мати  часто боронила наш народ від різних наїзників, захищала наші землі, благаймо щиро її і в цей час, щоб небажані зайди повернулися найшвидше до своїх домів й не тривожили жодне людське тіло. Молімо щиро Богородицю про захист нашої країни.

Уважно пригадуймо собі життя Марії, яке не було устелене лаврами. Вона, як молода дівчина, юначка, почула від ангела голос, що вибрана на матір Сина Божого. Від її рішення був залежний план спасіння людського роду Ісусом Христом. Погодилася на Божий план, прийняла усе, що Боже Провидіння зарядило. Марія одна з-поміж мільярдів дівчат вбула вибрана Богом на матір Спасителя! Тільки до неї прибув ангел з таким благородним повідомленням, що вона «благодатна і благословенна між жінками». Благодатна, означає, що вона немов зібрана з Божої ласки, переповнена Господніми дарами. І вона була такою не тільки духовно, але сам Спаситель світу увійшов в її лоно й тілесно, своїм Божеством наповнив її. Хоч її тіло не видавало жодних променів, однак, воно проявляло себе через дух Марії. Марія ніде й ніколи не вказувала на себе, що вона мати Божого Сина, що їй необхідно завдячувати спасіння людського роду, коли вона  погодилася прийняти Ісуса у свою утробу. Вона – покірна, проста, ніжна ласкою, простягнута любов’ю від немовлятка до кожної особи, яка стоїть на порозі вічності. Усе життя Марія помножувала дари Господні, отримані від першого моменту свого зачаття в лоні Анни. Дуже мало написано про неї у Святому Писанні, про її життя та спілкування з ближніми та її сином, Ісусом Христом. Не знаходимо жодного слова сказаного нею до Йосифа, її Обручника. Усе віддала в руки Бога, не оправдувалася перед праведним Йосифом, коли була вагітна, чекала – аж ангел пояснив йому, що це Божа справа, дія Святого Духа, не звичайна людська річ. Не керувала Йосифом, коли необхідно було втікати у Єгипет, ангел повідомляв йому, а не їй і вона радо виконувала вказівки свого Обручника. Ніхто не в силі описати повноти духовних дарів Марії, бо це неможливо збагнути. Сила духу Марії перевищує увесь дух праведників зібраний воєдино! Мимо усього, їй потрібно було тілесно заснути для вічного життя в другому світі, бо й сам її Син, наш Господь і Спаситель помер, щоб ми засинали. Святий Учитель Церкви навчає: «… але, коли прийшов Христос і помер за життя світу, то смерть вже не називається смертю, а сном і успіням» (св. Ів. Золот., «Бесіда про цвинтар і про хрест» п.1). Для підтвердження наводяться слова Ісуса Христа сказані про Лазаря, що уже лежав в гробі: «… Лазар, приятель наш, заснув. Піду, проте, і розбуджу його» (Ів 11,11). Ісус Христос називає смерть – сном, успіням. Тому свята Церква сьогоднішнє свято називає Успіням Богородиці, а ми, під тим словом, розуміємо її перехід до вічного життя. Святий Учитель Церкви бажав, щоб не говорити слово смерть, лише, сон. Цвинтар, куди покладаємо заснулих життям, він називає усипальницею і каже: «Цього достатньо тобі для втіхи в нещасті» (св. Ів. Золот., «Бесіда про цвинтар і про хрест» п.1). Належить пам’ятати про заснулих в Господі!

Марія не вчинила жодного чуда за свого життя, не впадала у захоплення, як це стається зі святими. Ні! Вона стояла вище вірою в Бога та любов’ю до нього. Свята Діва Марія була затоплена в Бозі та мала дар повністю володіти своїм тілом та снагами, щоб не світитися таворським світлом чи не підноситися понад землею! Їй було достатньо повноти Божої любові! Марія – сильна духом, ласкава, прекрасна, чарівна виглядом, оксамитна серцем, повна Божого світла, сонце любові, ніжна задоволенням, наша любляча Мати! Молімо нашу Небесну Матір, щоб благословила наш народ, допомагала нам в освяченні духа та захищала від ворогів нашу землю!

Вітаю усіх із чудовим святом присвяченим прославі пресвятої Богородиці – Успіням! Хай ім’я Марія увесь час буде у нашому серці та в наших устах! Пресвята Богородице рятуй нас від усякого злобного ворога та не дай загинути в ярмі!

28.08.2014 р. Б. с. Морянці, Яворівський р-н.