Проповідь
Митрополита Львівського
Третя Неділя після Зіслання Святого Духа
Апостол: Рм 5, 1-10
Євангеліє: Mт 6, 22-33
Святий Єфрем Сирійський говорив: “Всі ми злі, жорстокі, зовсім не терпимо один одного. Язик наш – стріли розпечені, котрими ми постійно уражуємо один одного. Всі ми бажаємо честі, слави, всі сонливі, непрямі, в марнослів’ї сильні, до молитви ледачі, готові до розкоші, а в стриманості засмучені; в любові холодні, а в гніві – гарячі…” І ми не можемо не погодитися з цими словами, якщо стоїмо в правді перед Господом. Багато трапляється в нашому житті такого, що віддаляє нас від правди і притемнює наш розум, а потім входить в серце через очі. Очі – двері душі. Ми читаємо безліч різноманітних газет, книжок, дивимося фільми, реклами, а до цього всього на вулицях молодь чи навіть люди старшого віку люблять часто ще й виставляти напоказ своє тіло… Тому в сучасному світі існує дуже багато спокус. І наше око, сприймаючи цю інформацію, піддається спокусі. Спаситель строго про це навчає: “І коли твоє праве око тебе спокушає, вирви його…, ліпше тобі, щоб один твій член загинув, аніж щоб усе твоє тіло вкинуто в пекло” (Мт 5, 29). Відомо, що око не керує собою, це розум людини та її воля вирішують, як вчинити з отриманою інформацією.
Людина починає заздрити, що хтось живе краще, має більше, і їй хочеться мати якнайбільше багатств цього світу, а через заздрість у неї входять гордість, злість та інші темні почуття. Що ж їй робити? Ходити із заплющеними очима? Чи, може, зовсім не читати преси, не дивитися телевізора? Спробуймо оцінювати всі ці речі з Христом. Бо Він єдиний говорить нам правду, і Він єдиний бажає нам справжнього добра. У тій великій кількості інформації, котру подає світ, спробуймо віднайти принаймні ту, котра найбільше підсилює нашу дратівливість або провокує нечестиві думки. Навчімося відокремлювати те, що руйнує наші стосунки з Богом, щоб наше око було здорове, не засмічене брудними речами. Є багато людей, котрі вважають добром продаж плакатів, книжок чи показ фільмів із зображенням відвертих гидких сцен, неодягнених жінок або чоловіків. Вони говорять, що це краса людського тіла, мистецтво, і. як правило, це ті люди, котрі заробляють на цьому великі гроші. Але коли запитати, чи хотіли б вони, щоб на такому плакаті і в такому вигляді була зображена їхня мати, дружина чи донька, то навряд чи такі погодилися б на це. Усі гріхи починаються з обману. Злий дух обдурив Адама та Єву, і ми грішимо тоді, коли він зводить нас, подаючи речі під виглядом доброти й невинності. Ми починаємо вірити, що це принесе нам радість, тому приймаємо брехню в наше життя, але вона ніколи не дозріє до правди. Навпаки, неправда нищить все добре, що було здобуто. Ми перестаємо вірити, що вистачає любити Господа, щоб бути щасливими. Перебуваючи в темряві, ми або не бажаємо цього помічати, або справді не бачимо. І, врешті, часто втрачаємо віру. Але Господь хоче звільнити нас від наших в’язниць, також хоче дарувати нам свободу, бажає вивести з темниці, хоче навчити нас жити в цьому світі і не піддаватись його обману. “Христос бо, тоді як ми були ще безсилі, у свою пору, помер за безбожних” (Рм 5, 6). З цієї смерті можемо черпати велику силу і просити про більшу віру.
Що таке віра? “Євангельська віра – це відповідь людини на об’явлення Бога в Особі Ісуса Христа. Вона є участю в житті Бога, досвідом життя Божого в нас, що дозволяє нам бачити самих себе і дійсність навколо нас ніби очима Бога” (о. Тадеуш Дайчер, “Роздуми про віру”). Але дуже часто проблема полягає в тому, що ми не бажаємо чути правди про себе. Ми створили власний образ себе – часто це становить для людини помилкову досконалість. Навіщо нам змінюватися, коли ми такі “чудові”?! Людині боляче дізнаватися про себе гірку правду, тому ми любимо обман і темряву. Пильнуймо себе, щоб наша віра не закостеніла, щоб не перетворилась у звичайне сповнення обрядів, щоб не стала поверхневою. І пам’ятаймо: “Веління Господнє – ясне: воно просвічує очі” (Пс 19,9).
м. Новояворівськ, 02.07.2006.
Слово Господнє живе та діяльне: Проповіді. – Львів: Свічадо, 2009. – 296с. сс.15-16.
