Достойні молільники до живого Бога, дякую за вашу участь у цьому молінні, бо кожна спільна молитва, ніби змушує Бога задовольнити прохання осіб, які моляться. Кожна людина має велике бажання жити вічно, не хоче помирати. Чому? Тому що має безсмертну душу. Всемогутній, люблячий і вічний Господь творить для кожної людини окрему невмираючу душу. В кожній особі, в людині, закладене безсмертне життя духа.
Ісус Христос, Бог, називає себе «живим хлібом», тобто, життям. Господь без відклику стверджує: «Коли хто їсть цей хліб, житиме повіки» (Ів 6,51). Тоді, коли Спаситель промовляв такими словами, юдеї дивувалися, не розуміли і вважали це «жорстокою мовою». А Бог даремно не говорить, бо його слова – правда (пор. Ів 17,17). Сам Христос стверджував: «Небо й земля перейдуть, але слова мої не перейдуть» (Мт 24,35). Хліб Господній дає щасливе життя духа тим, хто з гідністю його споживає.
За часів святого Івана Золотоустого багато із людей приступали лише один раз в році до святого Причастя. Він старався заохочувати людей, щоб частіше причащалися, але із чистим сумлінням. Святитель стверджував: «Не у тому полягає відвага, що часто приступають, але у цьому, що (причащаються) негідно, хоч би хто-небудь вчинив це один раз у житті (св. Ів. Золот., Бесіда V, 1Тм п.3). Цей Учитель Церкви, теж, тривожився, що люди чинять тисячу беззаконь протягом року, не звільняються від них, а насмілюються причащатися (там же). Святий апостол Павло згодом написав коринтянам, щоб з гідністю ставитися до споживання святих Дарів та відрізняти від споживання звичайного щоденного хліба. «Хай, отже, кожний випробує себе самого і тоді їсть цей хліб і п’є цю чашу» (1Кр 11,28).
Що означає це випробовування? – Необхідно перевіряти стан душі й бути увіреними, щоб у ній не гніздився гріх, який перетворює святе Причастя на отруту, чинить людину негідною, осудженою та померлою для Бога. Душа – безсмертна, значить не вмирає, а хліб Божий дає людині щастя й нагороду вічного неба. Ті, хто це зрозумів й повірив Спасителеві, втішаються уже вічною радістю.
Ми з вами, як мешканці цього світу, діти Церкви, молимося за щасливе життя. Якщо людина гідно бореться – отримає нагороду від Бога. Слова Христові швидко й гідно зрозуміли апостоли. Господь бажає давати людині усе нового та повного життя духа. Вести її вперед, чинити гідною неба, нагороди, близькою себе, сильною у вірі та, люблячою Бога й ближніх. Господь дбає за людину, пропонує їй середники для осягнення вічної радості. Коли ж вона не слухається його голосу, а прислуховується до чужих голосів, Всевишній картає людину, напоумляє її, можливо, через невдачі й хвороби, щоб спрямувати на дорогу вічного щастя.
Звичайно, що люди можуть не приймати Божої мови, легковажити й заперечувати її, – Бог на силу не чинить людину вірною собі. Залишає їй вибір, шанує людську волю, хоч уболіває над її гріховним вибором. Тіло Христове потребує чистої Плащаниці душі, її прозорості та стану любові Бога. Гріх перекреслює чистоту й любов, впроваджує духовний бруд та ненависть до усього святого. Можливо, не виразну, не висловлену, однак, дійсну й закорінену в душі. Завжди є рятунок, вихід із складної ситуації: душу можливо лікувати через гідне покаяння, використовуючи духовний засіб, святу Сповідь. Необхідно виявляти велику вдячність Богові за те, що він приймає покаяння людини, її жаль за вчинені прогріхи.
Ісус Христос оздоровив чоловіка , який 38 років лежав не тільки на постелі болю тіла, але його душа була скована гріховними кайданами. Хворий став здоровим після розмови із Христом, лікарем душ. Зустрівшись, згодом, у храмі з оздоровленим, Господь сказав йому: «Оце ти видужав, не гріши більше, щоб що гіршого тобі не сталося» (Ів 5,14).
Гріховність душі картала недужого і провадила до Бога, хоч він все ж таки стремів до води, щоб отримати здоров’я тіла. Довга недуга приготувала його до зустрічі з Богом. Він, недужий, отримав більше, як оздоровлення тіла: звільнення духа від гріха. Цьому чоловікові було трудно розуміти, що його хвороба тіла була спровокована недугою духа. Зустріч із Христом внесла корективи у його життя та дала йому можливість розуміти, що поганий стан здоров’я тіла, визначався гріховним станом душі. Оздоровлений чоловік, не відомо, з якої причини повідомив юдеїв, що Ісус звільнив його від хвороби. Може, бажав щиро проголосити про силу Христа, а можливо, – бажав подобатися юдеям? Здогадуємося, що нагадування Христа для нього не повертатися знову до гріхів, означало його схильність до такого роду життя? А Син Божий уболіває за людиною, піклується нею, очікує на її покаяння та примирення із Господом.
Хай пресвята Євхаристія, що нею є Ісус Христос, береже нас від духовних небезпек життя. Пресвята Богородице, рятуй нас від духовної загрози упадати в гріхи та допомагай ставати гідними спасіння!
+ Ігор
Митрополит Львівський УГКЦ
19 червня 2014 р.Б. Храм Пресвятої Євхаристії
