16 – 18 травня 2014 року відбулась ХХІ Молодіжна піша проща Львів – Унів
Проща – це можливість бути ближчим до Бога, можливість подумати над своїм життям. Для кожної людини проща означає щось своє і невідоме, а іншим одночасно щось близьке і потрібне тобі. Для мене цьогорічна проща була першою в моєму житті – це була боротьба самим з собою. Вона спочатку була сповнена моїми проблемами, але з кожним кроком, з кожним кілометром я відчувала як в мені перемагає Бог і його інтереси беруть гору над моїми дріб’язковими проблемами. Коли ти найбільше довіряєш Богові, то не турбуєшся про те, що будеш їсти, де ночувати і яка буде погода. Ти просто всі ці проблеми доручаєш Йому. І Господь робить все за тебе. На цій прощі я пережила море позитивних, незабутніх і неповторних вражень. Це просто незабутні відчуття на все життя. Іти пішою прощею не тільки почесно, але і важко, та як «важко віднайти свою вузьку дорогу, яка приведе нас до Бога».
Чудова організація та маршрут цьогорічної прощі сприяли максимальному зосередженню на молитві.
Краса природи, свіже повітря, спів пташок, подих вітру, дощ та сонце на твоєму обличчі подарували, напевно, кожному мир, за яким іде, на мою думку, кожен паломник.
У церкві Михаїла у м. Львові ми відбули Службу Божу і отримали від священиків благословення на дорогу. Далі наш маршрут пролягав селами, полями, невеликими лісосмугами і навіть болотами, плавнями.
Найтяжче було іти болотом, але ми його подолали (8 км) не своїми зусиллями, а нас провів через нього Бог. Першою зупинкою було с. Миклашів, де відслужили Молебень до Пресвятої Богородиці, тоді ми зупинилися біля каплички у с. Нижня Білка, де вшанували пам’ять Небесній сотні; наступна зупинка була у с. Заставне, де знову відбувся Молебень до Богородиці. І вже майже під вечір ми прийшли у м. Глиняни, де нас радо зустрів отець Андрій Лукачик з громадою міста.
Проходячи селами найбільше вражала щирість людей. Люди вітали нас піснями, усмішками, сльозами. Обіймали паломників і ділились тим, що мали.
Особливого натхнення у прощі додавала й присутність наших отців Миколая Добруцького та Миколи Стронянського з дружиною та синочком Григорієм – наймолодшим (3-місячним) паломником прощі. Немало зусиль доклали і директор школи Пелих М.М., завгосп – Лотоцький А.І., вчитель фізкультури Боргуш А.Б., які у класах школи та спортзалах розселяли паломників на ночівлю. Багато мешканців Глинян взяли паломників до своїх домівок. У суботу 17 травня у церкві Успіння Пресвятої Богородиці відбулась Божественна Літургія. А в обідню пору колона вирушила на Унів. У Глинянах до п’ятнадцятої групи (у якій я йшла) долучилося ще багато глинянці та студентів. На цьому відрізку шляху (Глиняни – Унів) були ще Божі зупинки та науки отців, керівників груп та інших учасників духовенства. Дуже щирою і теплою була зустріч прощі у с. Якторів. У церкві черговий раз відправили Молебень до Богородиці і з Божою допомогою вирушили далі.
Особливо незабутнім є хвилини, коли ми заходили на територію Унівської Лаври. Проходячи ворота-арку Лаври нас зустрічали діти у вишиванках і кидали пелюстки на паломників і між їхні ноги. Майже у кожного паломника з’являлись сльози радості і духовного піднесення. Люди вітали окремо кожну групу та поіменно аніматора кожної групи.
Відтак у спільній Архієрейській Літургії (18 травня) всі учасники прощі подякували та склали свої просьби Пресвятій Богородиці.
Я дякую о. Андрію, о. Миколі, о. Миколаю, всім отцям прощі, всім організаторам за таку титанічну працю з молоддю, яку вони проводять, затрачаючи багато сили, умінь, часу. І раджу усім, хто ще не відважився йти у прощі, обов’язково з’єднатися у спільних молитвах прощі для спілкування з Богом, щоб вирішити різні життєві ситуації.
Учасниця прощі – Боргуш Мирослава
