Всесвітлішим та Всечеснішим отцям,
Високопреподобним і Преподобним отцям, ченцям та черницям,
Дорогим та достойним мирянам Львівської Архиєпархії
Мир усім Вам у Господі та Боже благословення!
«… Чому шукаєте живого між мертвими. Його нема тут: він воскрес…» (Як 24, 5-6).
Такими словами ангели, зодягнуті у блискучі шати, у вигляді двох чоловіків, повідомили жінок, які прибули вчасним ранком до гробу, про те, що Ісуса Христа не потрібно шукати між померлими. Господь заповідав, що він воскресне і, хоч його учні чули про це, однак, «… вони не розуміли цього слова й страхалися його запитувати» (Мр. 9,32). Дійсно, апостоли та усі ті, хто ходили зі Спасителем, були свідками, що він воскресив дочку Яіра, сина вдови з Наїн, якого несли до гробу, та друга Лазаря, який вже аж четвертий день лежав у гробі, але у воскресіння Ісуса вони не вірили. В його силу воскресити інших, люди переконалися, але в самостійне воскресіння Христа ― цього не могли збагнути, не сприймали цього як правду. Можливо, вірили більше у те, що Христос не може вмерти, як у це, щоб він своєю силою воскрес із мертвих?! Тим часом, жінки з пахощами прибули до порожнього гробу, бо дуже бажали намастити тіло Ісуса, але його не було — він воскрес. Вони не розчарувалися, лише налякалися. Перейняті страхом не знали, що про це думати. А Господь не залишив своїх вірних без уваги, ці жінки удостоїлися бачити Божих ангелів у постаті людей, які сповістили їм про воскресіння Христове. Жінки зворушливо спішили до апостолів, щоб їм сказати про відсутність тіла Христового у гробі та про їхню зустріч з ангелами. Учні Господні не приймали почутого від жінок за правду, добре, що принаймні апостол Петро, як описав євангелист Лука, поспішив до гробниці, у якій побачив лише пов’язки (пор. Лк. 24,11-12). Навіть апостоли мали трудність повірити у вже здійснене воскресіння Божого Сина. Вони, мабуть, жартома приймали слова Ісуса, коли він говорив про своє воскресіння? Святий Іван Золотоустий навчає: «Привести увесь світ, далекий від віри, до Христа – набагато більше ніж воскресіння» (св. Ів. Золот., Іс гл. XXXVII вірш 26). Цей Учитель Церкви твердить, що Божа воля покликала людину до життя з бажанням, щоб люди були добрими, однак, вони такими не показалися (там же). Господь із пороху покликав людину до життя, тому, із частин тіла, яке розпадається у землі на різні елементи, а навіть, коли його спалюють, для нього не створить жодної проблеми зібрати знову тіло, повертаючи в нього його ж попереднього духа. Учні не вірили, що Ісус може воскреснути, але ця невіра не перешкодила йому це вчинити, подібно й ті, хто не вірить у воскресіння тіл, не зуміють п
