ПАПА ФРАНЦИСК: ПРОСІМО БЛАГОДАТІ СМИРЕННЯ, ЩОБ ОТРИМАТИ СПАСІННЯ

Запорукою нашого спасіння є не самовпевненість, що випливає із дотримування заповідей, але смиренне усвідомлення того, що ми завжди потребуємо бути спасенними Богом. Про це навчав Папа Франциск, проповідуючи у понеділок, 24 березня 2014 р., вранці під час Святої Меси в каплиці «Дому святої Марти» у Ватикані.

Святіший Отець коментував євангельський уривок, у якому Ісус скаржиться на своїх земляків з Назарету за їхню малу віру, через що не міг вчинити жодного чуда: «Жодного пророка не приймають у його батьківщині». Христос пригадав дві біблійні події – зцілення від прокази сирійця Наамана, звершене пророком Єлисеєм, та перебування пророка Іллі у вдови-чужинки у Сарепті, яке врятувало її від голоду, що загрожував з огляду на посуху.

У цьому контексті проповідник звернув увагу на той факт, що у давнину прокажені та вдови були виключені зі суспільного життя, але прийнявши пророків, вони отримали спасіння. Натомість, назаретяни не прийняли Ісуса, «бо були надто впевненими у своїх віруваннях, почувалися настільки певними задля дотримування заповідей, що вважали, ніби не потребують ніякого іншого спасіння». Вони, мабуть, думали: «Я сам себе спасаю, тому що кожної суботи ходжу до синагоги, намагаюся бути слухняним щодо заповідей, лиш би не ходив тут той, який говорить, що отой прокажений і ота вдова були кращими за мене». Такому Христос відповідає: «Якщо не почуватимешся відкиненим, то не здобудеш спасіння».

Папа зауважив, що саме у цьому й полягає «шлях покори», тобто, «почуватися настільки виключеними, що потребуємо бути спасенними Господом», бо «лише Він нас спасає, а не наше дотримування приписів». Таке наставлення не сподобалося назаретянам, і вони, розізлившись, хотіли навіть вбити Ісуса. Згаданий Нааман також спочатку розсердився задля принизливої, як йому здалося, поради пророка зануритися сім разів у Йордані. Але коли він переміг гордість та вчинив згідно з порадою, то отримав зцілення.

«Якщо ми хочемо спастися, то повинні обрати дорогу покори», – наголосив Святіший Отець, пригадавши, що Пречиста Діва Марія, у Своїй подячній величальній пісні, не каже, що Господь зглянувся на Її чистоту, лагідність, чи інші чесноти, але каже: «Зглянувся на покору слугині Своєї». «Ось на що дивиться Господь. Ми повинні навчитися отієї мудрості виключених, щоб Господь зглянувся над нами», – наголосив проповідник.

Але Папа пояснив, що християнська покора не означає казати: «Я нічого не вартий», приховуючи за цими словами свою гордість. Християнська покора «означає говорити правду». А вона полягає в тому, що кожен з нас є грішним, і в тому, що Бог нас спасає. «Просімо, – підсумував він, – благодаті мати цю мудрість відкинених, благодаті смирення, щоб отримати спасіння від Господа».

Текст із сторінки сайту Радіо Ватикану