Достойні брати та сестри,
дякую Господу Богу, що благословить нам зібратися на спільну молитву та прославу його святого імені. Не можу оминути словом, щоб заохотити усіх до молитви за кращу долю нашого народу, за тих, хто стоїть на майданах, хто захищає правду, гідні права людини та за відважних героїв, які поклали своє життя за волю в Україні. Переживаємо трудні та особливі часи у 21-ому столітті, тяжка доля впала на наш народ, але віримо у це, що Господь поблагословить правду та любов, які необхідно переможуть. Не може зло перемогти добро, не може вбивство торжествувати над мирно простягнутою рукою. За кожну каплю пролитої крові прийдеться відповісти тим, хто вбиває та, хто дає прикази вбивати. І ми чули та бачили своїми очима, як в. о. Міністра внутрішніх Справ Захарченко заявляв, що він дав приказ стріляти бійцям, щоб вбивати людей. Стріляти по мирних людях, що домагаються своїх прав, дарованих Богом, які вийшли на майдан, щоби захистити свою честь й гідність, не дати можливості владним негідним особам знущатися над собою. Влада перейшла усяку можливу межу, а народ вийшов захищати себе, щоб їх не обдурювали, щоб не кормили обіцянками та не проштовхували корупції творенням нових антикорупційних структур. Наші люди – не раби, Господь створив людину на свій образ і подобу, дарував її волю, сумління, гідність, насамперед, безсмертну душу і люди бажають жити відносно Божого поклику, а не під розпорядження диктатури. Особа, яка посідає владу, своєю людською гідністю не перевищує тих, хто її не посідає. Коли людина негідною поведінкою топче свою духовну та моральну гідність, тоді служить дияволові, бо, не любить, принижує та знущається з ближніх. Ось – закон Господній: «Не будеш мститися і не будеш злопам’ятним супроти твоїх земляків. Любитимеш ближнього твого, як самого себе: я – Господь» (Лев 19,18). Немає у цьому Божому наказі жодного проміжку для помсти і для вбивства. Коли говоримо про нашу теперішню непевну ситуацію в Україні, то необхідно пам’ятати про те, що неможливо мститися над тими, хто кривдив й вбивав інших, хто знущався над Гаврилюком М., роздягаючи його на морозі, хто вбивали зброєю наших героїв, – необхідно простити вбивцям та кривдникам, справедливість залишити Богові, який найкраще знає людину та видасть їй непогрішний суд. Грішна влада вважає, що вона має право вбивати людей, а Господь, який творить безсмертну душу для кожної людини, говорить лише про любов. Він незабаром запитає усіх жорстоких вбивць та їм подібних про виконання його закону. Хоч провідники держав, міністри, високі посадовці, часом ходять у церкву, відвідують лаври, широко хрестяться, бувають на святкових служіннях два-три рази у році, – це не спасає, рятує тільки постійне бездоганне та покаянне життя. Вчора (22.02.2014) у телевізії, ми також, бачили зустріч кількох тисяч представників «партії регіонів», що зібралися у місті Харкові. Там дуже голосно виступав Голова обласної держадміністрації цієї області, заявляючи, що буде стояти до кінця при владі, дасть відсіч усім й не покине свого уряду та прихильного собі люду, – в обороні проти «майданівців», що у Києві. Згодом, ще до вечора, залишаючи ганебно своїх прихильників, зі страху відповідати перед народом за сепаратистські погляди, – втік позорно у Росію. Залишив своїх прихильників, не зважав на голосні свої заяви, – ганебно драпонув, залишаючи Україну.
Святий євангелист Матей представив для нашого розважання розповідь Ісуса Христа, який дуже виразно вказав на Божий суд, що очікує кожну людину. Дуже корисно знати це, що кожній людині прийдеться здати звіт у вічності зі свого життя відносно любові до ближніх. У Господній проекції не вказується про конечність видимих довгих молитов, не згадується про виняткові умертвіння, про затяжні пости, не буде грати ролі творення чудес людиною, лише «… любов силу гріхів покриває!» (1Пт 4,8). Друга Заповідь після любові до Бога – любов до наших ближніх. Можна стверджувати, основуючись на повчання Ісуса Христа, що кожна людина спасеться гідним та доброзичливим ставленням до своїх ближніх, до людей, яких вона зустрічає на своєму життєвому шляху. Так важливо, щоб ми плекали у собі справжню геройську любов до наших братів й сестер, які оточують нас у чернечих спільнотах, свідчити любов поміж собою, незважаючи на характер, вдачу, поведінку, зовнішній вигляд людини тощо. Ісус Христос без зайвої допомоги відокремить праведних від грішних, добрих від злих. Про вічне спасіння будуть вирішувати вчинки милосердя, вага і значення заповіді любові. У любові містяться усі Божі Заповіді й не виключають інших. Зростаймо у милосердя та любові, бо «Любов ніколи не переминає…» (1Кр 13,8). Кожна людина живе перед вічним вибором для себе добра або зла, вічної радості чи покарання. Багато у цьому розв’яже наше відношення до тих, хто нам близький на кожен день. Хай пресвята Богородиця допоможе нам глибше зрозуміти справу вічно спасіння!
+ Ігор
Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ
23 лютого 2014 р.Б.
Провінційний дім Благовіщення Пресвятої Богородиці Згромадження СНДМ (м. Львів, вул. Пасічна)
Джерело: www.ugcc.lviv.ua
