В суботу о 19 годині до храму Святого Духа сходились парафіяни на МОЛЕБЕНЬ до Серця Ісусового. Але люди в очікуванні цікавої події. Біля церкви також був парох о. Василь Гопей. Я підійшов до нього і запитав: «коли прибудуть гості?». Він відповів, що очікують. Через хвилин 20 з церкви вийшли дівчата з братством і стали біля брами. Отець Василь разом з ними очікував приїзду парафіян з м. Глиняни Золочівського р-ну. Під’їхала машина, яка привезла образ Розп’яття Ісуса Христа.
Величаво і святково внесли до церкви чудотворний образ о. Василь Гопей та о. Микола Стронянський з Глинян. Парафіяни і гості зайшли в середину храму. Отці відкрили спеціальну валізу, витягнули образ і поставили на спеціальну підставку. Розпочався молебень до Серця Ісусового. Обидва отці відправляли, хор і парафіяни співали релігійні пісні. Після прочитання Євангелія отець Миколай трактував прочитане. І ось, що розповів отець: на Святвечір 1936 року в церкві самовідновився запрестольний образ Розп’яття Ісуса Христа, який, за переказам, був подарований Богданом Хмельницьким, котрий часто бував у Глинянах (зокрема 1648 р. готуючись до штурму Львова, відпочивав на подвір’ї храму Успення Пресвятої Богородиці). Відповідно до цієї версії, вік образу Розп’яття на сьогодні перевищував би 350 років. Однак науковці схильні датувати її кінцем XVIII ст. Отже, розп’яттю трохи більше ніж 200 років. Уночі перед Різдвом 1936 р. за спогадами місцевих мешканців, у старенькій дерев’яній церкві з’явилося дивне світло – сіяла запрестольна ікона Розп’яття Ісуса Христа, на яку в той час мало хто в храмі звертав увагу.
Із розповідей першими дивне світло побачили троє дітей – Богдана Маркевич, Ізабелла Новак та Ярослав Паньків.
– Я з церквою росла,- розповідала бабуся Богдана,- і коли побачила те світло, разом з дівчатами побігли до паламаря. Той почав бити в дзвони, коли теж побачив світло. Воно не зникало ні вдень, ні вночі, воно тривало аж до Йордану. Тоді на іконі не було ані рами, ні скла. Церква була закрита, відправи служили тільки на Великдень і Різдво. Богослужіння відбувалось у храмі Святого Миколая. Через три тижні, коли сяйво зникло, люди побачили, що образ вкрився позолотою. Розп’яття було дерев’яне, кров на руках стала яскраво-червоною, а цвяхи – виразними, блискучими. Місцевий парох о. Володимир Левицький поїхав до Львова і все розповів митрополитові Андрею Шептицькому. Польська влада не відреагувала на висновки української комісії. Тоді отець запросив іншу комісію з Кракова. Висновок був такий – людська рука нічого не робила. Після експертизи священик оголосив, що мають дозвіл,щоб відправляти у храмі.
Відомості про відновлений образ були передані до Риму. Святіший отець Папа Пій XI грамотою від 18 травня 1938 р надає церкві право проведення відпустів у свята Вознесіння Христового, Пресвятої Євхаристії, Різдва Івана Хрестителя, Успіння Пресвятої Богородиці і Воздвиження Чесного і Животворного Христа. Згодом митрополит Андрей Шептицький надав церкві право проведення 12 відпустів до року. У часи радянської влади храм закрили на цілих тридцять років. Працівники КДБ навіть хотіли вивезти ікону з церкви, але спроба виявилася невдалою – офіцера, який намагався зняти образ, відкинуло: він знепритомнів, з вуст пішла піна, ним сильно трясло. Відтак на ікону ніхто не зазіхав більше. Перед нею відбувались і відбуваються численні навернення та зцілення.
Ліворуч від престолу є місце, де люди моляться у своїх потребах, потім навколішках посуваються, щоб доторкнутися до чудотворного образа. о. Микола наголосив, що образ перебуватиме у нашому місті три тижні.
Для кращого ознайомлення з цією історією, у храмі Святого Духа можна придбати книжечки, образки.
Можете скористатися нагодою, шановні краяни, і завітати на молитву до храму Святого Духа у місті Городку.
Написав: Ярослав Левкович
Джерело: “Газета для Вас” м. Городок
