Достойні сестри і брати, у сьогоднішній літургійній молитві, у якій беремо участь, вшановуємо й славимо великого святого, що віддав своє життя з любові до Христа: першого мученика й архідиякона Стефана.
Він був молодою людиною у розквіті літ, якому Бог дав ласку чинити «великі знаки» в народі, – Господь наповнив його мудрістю та своєю благодаттю. Сподобалося Господу вкласти такі великі дари у цього чоловіка, зрештою, можемо пригадувати тисячі таких, яких Бог наділяв відповідно щедрими й необхідними духовними дарами. Це – старозавітні патріархи, пророки, потім апостоли, мученики, преподобні, праведники та багато-багато інших, що свідчили своєю праведністю та любов’ю віру у всемогутнього Бога.
Можемо сміливо сказати про архідиякона Стефана, що у нього не існувало кордонів у любові до Бога, перевищував себе у цьому мистецтві любові до Спасителя й ближніх. Цієї любові не могли згасити прихильники синагоги, які підбурювали людей та старших проти нього, щоб свідчили фальшиво у синедріоні, видумавши на нього неправдиві факти. Цієї любові не зборола лють серця ворогів, ані скреготання зубів та каміння, що його противники скерували на подолання першого мученика Стефана. Так, це – правда, що архідиякона на смерть побили камінням, але ще більша правда, що він «повний Духа Святого, дивлячись у небо, побачив славу Божу й Ісуса, який стояв по правиці Бога» (Ді 7,55). Град каміння, що сипався на його голову та вдарявся у його святе тіло не перешкодив мученику молитися та просити Бога, щоб прийняв його праведного духа. «Водам великим любові не вгасити, ані рікам її не затопити…» (Пп 8,7). У святих осіб глибоко в душі живе бажання прощати й спасати ближніх, навіть тоді, коли ворожо наставлені проти них особи виступають в ролі катів чи непримиренних ворогів Господа. А впавши на коліна, закликав сильним голосом: «Господи, не постав їм цього за гріх!» (Ді 7,60).
Який дивний та добрий Стефан, гідний подиву та зразок до наслідування, сам, давно простивши вбивцям, з останніх зусиль звертається до Господа, щоб Всевишній не порахував їм цього за гріх! Мабуть, його милосердя до ближніх та любов до Господа покрила усі гріхи вбивць (пор. Прип 10,12). Святий Стефан увесь всередині духовно оздоблений, прикрашений любов’ю, гідно сповняв заповіт Сина Божого, щоб любити ворогів й чинити їм добро. Споглядав на них лагідними очима, переконував їх про необхідність вірити у Христа, як очікуваного Месію, а ті, перекрикували його та затуляли пальцями вуха, щоб не чути святих слів. Закам’янілі серцем, противники Бога та святого Стефана, не бажали допускати до себе докорів сумління, рятувалися зовнішніми діями, щоб придушити у собі цей Божий голос. Застиглі у злі кидали на праведного із вбивчою силою каміння, а він, взаємно, направляв до них доброту й перемагав їх силою любові та прощення. Можна без вагань ствердити, що святий диякон Стефан не втратив жодної крихітки любові, яку отримав від Господа, навпаки, він примножував цей дар аж до тієї ступені, що його любов вилилася свідченням мученицької смерті. Прославляймо святого первомученика й архідиякона Стефана, який віддав соє життя з любові до Господа за своїх недругів, бо велику похвалу прорік Христос тим, хто вмирає за друзів (пор. Ів 15,13).
Він – діамант Церкви, Божий сапфір, який навіки записав свою любов до Бога у небесному Царстві. Цей дорогоцінний рубін віри, прикраса Божої любові, спонукує та навчає нас не тільки прощати ближнім, але любити ворогів аж до пролиття крові. Погляньмо на своє серце й запитаймо себе чи часом у ньому не живе якась неприхильність до ближніх, яку необхідно викоренити й прищепити на це місце великий дар Божої любові. Святий первомученику й архідияконе Стефане, молися до Господа за освячення та спасіння наших душ!
+ Ігор
Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ,
9 січня 2013 р. Б. Архикатедральний Собор Святого Юра
