Всесвітлішим, Всечеснішим, Преподобним
отцям-парохам, адміністраторам, настоятелям,
монахам та монахиням,
вірним у Львівській Архиєпархії
та всім людям доброї волі
Львів, 20 листопада 2012 року Божого
Вих. ЛВ 12/1577
Слава Ісусу Христу!
Всесвітліший, Всечесніший, Преподобний Отче,
Дорогі браття та сестри!
Звертаюся до Вас із Архипастирським словом-пригадкою про правильне розуміння щодо спасіння людини: «…самі себе, і один одного, і все життя наше Христу Богові віддаймо».
Ось це літургійне «…один одного…», яке часто чуємо на Святій Літургії, означає, що людина повинна старатися про спасіння не лишень своєї душі, пильнувати її чистоту, але й робити все можливе для освячення, душевного і тілесного зцілення свого ближнього, – особливо під час важкої недуги чи в небезпеці смерті.
Нажаль, спостерігається недобра тенденція, бо люди мають страх перед фактом приходу священика до хворої особи додому чи лікарні, мовляв: «я ще не хочу помирати…», «…можливо пізніше…».
З досвіду можемо ствердити, що у значній кількості випадків священик не встигає до помираючої особи, бо родичі надто пізно звертаються до церкви про Сповідь, Єлеопомазання і Причастя. Дивним і водночас тривожним є те, що невідповідно до цього ставляться також люди, які вважають себе практикуючими християнами.
З огляду на це, наголошую, що священик не є віщуном смерті. Чимало хворих, за Божою ласкою, прийнявши Святі Тайни одужують. Тому необхідно звернутися до священика про уділення Святих Тайн. Тим самим, ми даємо ще один шанс для покаяння хворої особи, а для себе здобуваємо заслуги від Господа Бога.
У тексті Чину Таїни Єлеопомазання, зауважимо, що всі прохання є за «…життя, мир, здоров’я, спасення, посіщення і відпущення гріхів…», «…ізбавлення і звільнення від недуги» тощо. Святий Ап. Яків у своєму соборному посланні пише: «Чи хто з вас занедужав, — нехай покличе пресвітерів Церкви, і нехай помоляться над ним, помазавши його єлеєм во ім’я Господнє. І молитва віри зцілить недужого, і підведе його Господь; і як він гріхи вчинив, вони йому простяться» (Як. 5,14-15). Христос є першим лікарем, якого приносить душпастир до недужого у домівку чи лікарню, уділяючи Святі Таїни Сповіді, Єлеопомазання та Пресвяту Євхаристію.
Знаємо багато свідчень, що хвороба залишила людину, яка прийняла ці Святі Таїни. «Церква навчає, що таїнство Єлеопомазання дає духовне зцілення, навіть якщо фізичне оздоровлення не супроводжує його» (Катехизм УГКЦ, §467).
З Євангелія від Марка довідуємося, що силі покаяння та молитвам над хворими коряться й демони: «Вони [апостоли], вийшовши, проповідували покаяння, і виганяли численних бісів, а й намащували олією чимало хворих та оздоровлювали» (Мр. 6,12-13).
Важливо також пам’ятати, що таїнство Єлеопомазання не замінює Таїнства Сповіді, хіба що особа, яка помазується немає можливості висповідатися, каючись, отримує відпущення гріхів (з Катехизму УГКЦ про Єлеопомазання).
Запрошую Вас не баритися, коли бачите, що близька Вам особа потребує духовного покріплення. Будьмо пильними, щоб часом не позбавити недужого нагоди до зцілення, а помираючого останньої присутності священика з молитвою розрішення від гріхів.
Хай Господь у цьому всім благословляє!
+ ІГОР
Митрополит Львівський
пресв. Сергій Ковальчук
канцлер Львівської Архиєпархії
