Святе Писання нічого не стверджує про подію введення пресвятої Діви Марії у єрусалимський храм. А передання говорить про її трирічний вік, коли Марію привели туди й залишили на виховання. Ізраїльтяни мали звичай посвячувати дітей Богові. Також, згадано й про те, що священик, який її зустрів у храмі, був святий Захарія, батько святого Івана Хрестителя. Правда й те, що при святині були жінки й дівиці, які дбали про порядок у храмі, молилися, навчалися й виконували різну ручну роботу. Про виховання малих дітей, щось у вигляді садочку для хлопців й дівчаток, трудно знайти в описах. Тим не менше, свята Церква згадує про такий факт й відомо, що дівчата перебували при святині кілька років, а потім виходили заміж. Ці діти виховувалися у вірі та добрих звичаях, щоб гідно служити Богові. У книзі Самуїл написано: «Хлопчина ж Самуїл служив Господові під доглядом Елі» (1Сам 3,1).
Передання стверджують, що маленька Марія, ввійшовши у храм, увійшла в «святая святих», куди ніхто не входив і це не було їй пораховано за провину, а вона стала «приношенням і фіміамом запашним». Подібно, як цар Давид, про що згадує Христос, увійшов в дім Божий, взяв жертовні хліби, їв сам і ті, що були з ним й це не пораховано йому за провину, хоч ці хліби могли їсти тільки священики (пор. Лк 6,4). Для Марії, увійшовши в святиню, двері ніби самі відчинилися, щоб вона стала там, куди лиш раз на рік входив «архієрей, і то не без крови, що її він приносить за свої і людські провини» (Євр 9,7).
Про святу Марію навчають, що вона пробула у церкві до 15-го року життя і тут зложила присягу дівоцтва. Про неї згадують, що з маленьких років життя вона любо перебувала на молитві й складала зі себе милу Богові жертву. Святий Амвросій стверджує, що від молодечих літ Марія була сама собою, тримала миролюбний стиль життя, була слухняною, смиренною, дуже простою, нічого не вдаючи. Від малого віку пресвята Богородиця навчилася спілкування з Богом, тому мало говорила; допомагала іншим, їла стільки, щоб вистарчало жити, відпочивала теж, щоб мати силу до молитви та виконання пропонованої роботи. Вона не дармувала часу, не витрачала його на непотрібні розмови або якісь ігри, ставала перед Господом й у щирій молитві благала його за себе й свій народ, за те, щоб найшвидше прийшов час народження Спасителя світу на землі. Їй вистарчало Господа, щоб розкошувати у ньому, з ним розмовляти, ним насолоджуватися, його любити та прославляти. Хто в такий спосіб щиро переступить поріг до спілкування з Богом, як це вчинила Марія, такій особі не милі розривки, якісь розмови, новини, оглядання телевізії, необхідність відпочинку тощо. Таким людям, що віддалися цілковито у руки Господні, наймиліше перебувати на розмові з Богом й наповняти ним свою душу. Від юних літ мала Діва була прикладом богоугодного життя, дзеркалом чеснот, цілковитої відданості себе Богові.
Пресвята Марія була звичайною дитиною, але своїм розумом та стремлінням керувала свою натуру на служіння Богові, яке полягало не тільки в молитві, але кожна її дія, допомога ближнім, всяка праця, необхідний відпочинок, приносили їй велику радість, бо усе те могла складати Господу в жертву. Вона не була мученицею, не поклала голови під меч, її тіла не стругали залізними розпеченими предметами, не знущалися над нею в будь-який спосіб, але вона була приготовлена на усе, на любов Бога до кінця, бо кожний акт свого життя присвячувала Господу та його святому Провидінню. Мала дівчинка у церкві стала великим зразком для наслідування не тільки подібним до неї, але дозрілим й праведним, священикам й усій прислузі храму. Вона прикрашена чеснотами від народження ясніла святою ареолою: «Бо це гарний вінець тобі на голову, намисто тобі на шию (Прип 1,9). Її жертва перевищила усі жертви ягнят й телят, голубів й горлиць. Діва Марія була миліша й приємніша Господу за усі всеспалення разом взяті. Батьки Марії були свідомі великої своєї жертви, яку вони чинили, віддаючи мале дитя з дому на виховання, тим більше, що довго очікували приходу дитятка на світ. Серце їм краялось, але для Бога були готові на усе, подібно, як праведний Авраам жертвував свого сина Ісаака. Разом із тим, вони відчули велику полегшу на душі тоді, коли побачили, як мале дитя самостійно піднімалося сходинками до храму і віддалося в руки священикові, як велично входила свята Марія у «предивну Всевишнього споруду» і направлялася до «святая святих». Це – високе розуміння духовного життя й жертви, про що були освідомленні Йоаким та Анна, батьки Марії.
Усі присутні були захоплені таким відважним та милим ступанням ніг малої, але надзвичайно люблячої Бога Марії. «Які бо гарні твої ноги у сандалях, дочко княжа!» (Пп 7,2). Сповнилися слова автора псалмів, коли Марія переступила поріг святині: «Велич і краса перед обличчям у нього, сила й слава в його святині» (Пс 96,6). Можемо із певністю віднести ці слова і до Марії.
Хай свято пресвятої Богородиці надихає нас до глибшого посвячення себе Богові, до цілковитого віддання себе у руки його святого Провидіння. Господь кличе усіх нас, щоб ми були його синами й дочками, даруючи нам відповідні дари на гідне служіння йому.
Звертаюся до вас, достойні брати-семінаристи, довірити повністю своє життя Господові, як це вчинила Марія, бо багато із вас, крім усього, є членами братства Введення у храм пресвятої Богородиці. Вітаю усіх вас із цим святом, а особливо, членів Братства Введення пресвятої Богородиці! Ставаймося кожного дня синами Марії через прості виконання наших обов’язків. Любімо її та прославляймо її Богоматеринство гідним християнським життям! Пресвята Діво Маріє, Мати милосердя, допоможи нам в освяченні нашої душі, щоб здобути у вічності оглядання у радості обличчя Бога! Звернімося спільно молитвою із Утрені свята: «Діви – свічконосиці, радійте, матері, нині торжествуйте, оспівуйте Царицю-Матір, яка приходить у храм Царя Христа» (Ірмос 1-шої пісні Введення у храм пресв. Богородиці).
+ Ігор Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ4 грудня 2012 р.Б. Львівська Духовна Семінарія Святого Духа
