У нашому світі живе багато добрих людей. Можливо, їх не завжди легко примітити, однак, вони не живуть для того, щоб їх зауважували інші, лише стараються виконати волю Бога. З виконанням Господньої волі необхідно зв’язати усе наше життя. Бо, хто не виконуватиме волі Бога, який бажає людину привести до вічного щасливого життя, така людина чинитиме беззаконня, іншими словами, кинеться у вирій всякого роду зла. Сам Спаситель прорік: «Ніхто не може двом панам служити… Не можете Богові служити – і мамоні» (Мт. 6,24). Хто не любить Бога, така людина любить зло, бо заперечувати словам сказаним Господом, означає говорити неправду. Кожна людина, починаючи від уживання розуму, служить Богові або противиться йому, здобуває вічне щастя або втрачає його. Нікому неможливо жити якось посередньо, лише: «так» або «ні». Не вистарчить ходити у церкву, але необхідно любити Бога та ближніх, тобто, виконувати Заповіді Божі. Апостол, який зрадив Христа, теж ходив із Богом, був його свідком, проповідував слово Боже, мав силу оздоровляти недужих та виганяти злих духів, однак, втратив щасливу вічність. Чи це означає, що ми не можемо вірно служити Богові, тому що навіть той, хто був біля Христа не був вірним йому? Зовсім ні! Бо інші, одинадцять, хоч в різний спосіб та різний час захиталися у вірності, але ці учні поверталися до віри в Бога, перепрошували Господа і здобули вічну нагороду. Ми щасливі тим, що маємо можливість повсякчасно каятися, єднатися з Богом, звертатися та прибігати до нього молитвами у наших потребах. Господь завжди вислухає нас і допоможе, навіть тоді, коли наша віра ще заслабка, коли у молитвах та пості ми ще замало вправляємося.
Якийсь чоловік привів до Ісуса свого біснуватого сина й просив, щоб той зцілив його, вказавши, що учні Христові не могли цього зробити. Ісус не картав за це своїх учнів, це видно із цього, що вони на самоті приходили до нього та запитували про причину їхньої невдачі. А Господь картав розбещених й невірних юдеїв, які підступно й погано, мабуть, стали думати про учнів Христових та їхню слабкість у вірі (пор. св. Ів. Золот., Бесіда LVII на Мт п.3). Спасителеві нелегко було переконувати безбожних юдеїв у вірі та відкривати їм очі на дійсність, яку вони бачили. Хоч вони мали біля себе Сина Божого, ставали свідками багатьох його чудес, але не вірили йому, навпаки, переслідували та задумали вбити Христа. Тому Ісусові було легше прийняти розп’яття, як жити із зухвалим та підступним народом, кажучи: «… доки мені з вами бути» (див. там же, що вище).
Боже Провидіння зволило так, що юнак мучений злими силами не загинув, його завжди рятували від вогню та витягали із води. А, ось тепер він зустрівся із Христом, який відразу оздоровив хлопця й біс покинув свою жертву. Що нам, людям 21-го століття, думати про цей випадок, що віддалений століттями від нас? Чи у наш час бракує таких випадків? Чи тепер у світі злі сили не вселяються у певних осіб та не мучать їх подібно, як це було за перебування Ісуса Христа у людському тілі на землі? Таких випадків не бракує у наш час. Можливо, вони нам невідомі? Минулого тижня приїжджав до нашої архієпархії священик із Польщі, екзорцист, який молиться над людьми, що опановані злими силами. Він ділився досвідом із нашими священиками та волонтерами (22 особи) про вигнання злих духів із людей. У травні місяці цього року, коли ми розмовляли із отцем Дердзюком Євгеном, він оповів про одну дівчину в Польщі, яку звільнили від впливу диявола. Коли вона приходила у церкву, під час переміни хліба та вина у Тіло та Кров Христову, злий дух провокував її говорити різні богохульні слова, клясти Бога, лаяти на нього тощо. Як тільки вона цього не виконувала, нечиста сила кидала її на підлогу церкви й крутила нею, запіненою, в різні сторони. Приїжджала «Швидка допомога», забирали дівчину в лікарню й лікарі стверджували, що вона здорова і відпускали, бо причина була в чому іншому. І не завжди злий дух викручує людину назовні, щоб такі особи ставалися якимсь надзвичайним видивом. Він спокійно кидає людину в різні роди гріхів: гординю, нечистоту, заздрість, гнів, помсту, пияцтво, брехню, підступ, грошолюбство тощо і в такий спосіб доводить особу до втрати вічного спасіння. Ми з вами стаємося свідками того, що нечесний бізнес, наприклад, посідання влади та воювання за авторитет, губить багатьох людей у вічному, а не дочасному вогні. Послухаймо сьогодні слів нашого Спасителя і з молитвою та постом просімо його, щоб додавав нам віри. Нам не потрібна віра, щоб переносити гори, бо для цього тепер існує велика техніка; лише прибігаймо з вірою до Бога, щоб допоміг нам усувати з душі гори і пагорбки наших провин-гріхів у святій тайні Покаяння. Злі сили володіють різними способами, щоб погубити людину, підсуваючи їй грішні приманки у прикрашених упаковках. Повірмо Ісусові Христові: щиро практикуймо щоденну молитву та виконуймо приписані пости. Сам Христос вказує нам правильний спосіб життя, який веде до освячення й спасіння душі. Не забуваймо, що Син Божий віддав своє життя на хресті з любові до нас.
Достойні сестри й брати, практикуймо сердечну набожність до Матері Божої, бо сам її син, Ісус, вказав, що вона наша мати (пор. Ів. 19,27). Слухаймо навчань наших священиків, які голосять правду про Божого Сина та щиро виконуймо Христову спасенну науку. Ви святкуєте 20-ту річницю заснування вашої парафії, у цій церкві уже роками проповідується слово Боже, гідно користайте із цього, щоб здобути вічну нагороду. Часто каймося за вчинені гріхи, щоб отримати прощення їх від нашого Господа. Він – повний милосердя та благодаті до тих, хто до нього прибігає. Мудрець навчає: «Господь бо співчутливий і милосердний, він відпускає гріхи і спасає у скорботі» (Сир. 2,11).
Прийміть моє вітання з нагоди 20-тої річниці заснування вашої парафії! Дякую отцеві Михайлові Смолінському за його дбання про спасіння ваших душ та усім вам разом взятим за ваші старання про гідний порядок у церкві. Радіймо із цього, що ми знаходимося у правдивій Церкві, яку заснував Ісус Христос та визнаємо за видимого голову Святішого Отця, Папу Римського! Хай Господь благословить усіх вас щедрими духовними дарами та добрим здоров’ям на багато років життя!
+ Ігор
Архиєпископ і Митрополит Львівський УГКЦ
12.08.2012 р.Б. с. Вороняки, Золочівський р-н
