Анна КОЗЮТА “Високий замок”, 9 серпня 2008 року
«Козак Мамай» (1999 р.) авторства Олени Тіменик
Стрімко зростає інтерес до всього етнічного: люди купують вишиванки, слухають етно-музику, займаються народними ремеслами.
Одним з таких ремесел є ткацтво, зокрема килимарство. Відродження саме цього мистецтва ставить собі за мету Міжнародний пленер художнього текстилю, який розпочався вже водинадцяте. Його темою став рукотворний килим.
Пленер відкрився минулої неділі й триватиме до 18 липня. Спочатку – у місті Глиняни (Золочівський район Львівської області), а потім – у селі Яворів (Косівський район Івано-Франківської області). Місце старту мистецького паломництва вибране не просто так – Глиняни відомі як центр ткацького промислу ще з ХVIII ст. У 1921 році тут відкрили фабрику килимів і ткацьких виробів. Її продукція експортувалась не лише у Європу, а й у США. Глинянські килими експонувались на виставках у Парижі, Варшаві, Нью-Йорку… Здобували золоті та срібні медалі, зокрема золоту медаль на виставці у Познані 1929 року. На початку 1990-х фабрику закрили, що стало великою втратою не лише для української промисловості, а й для збереження українських традицій…
У Глинянському народному домі в рамках пленеру відкрилась виставка під назвою «Глинянський килим». На ній представлені роботи випускників Львівської академій мистецтв. Є на експозиції і килим роботи Зеновії Шульги, доцента ЛНАМ, автора і керівника цього проекту. Окрасою експозиції стали кілька ляльок львівської майстрині Інни Івасюк.
На відкриття пленеру з’їхалось багато науковців та митців не лише з України, а й з Росії, Польщі, Великої Британії. Була присутня Олена Царьова – один з кращих мистецтвознавців Росії. «Речі, які тут представлені, не просто традиційні, вони несуть величезну інформацію, яка була напрацьована нашими предками і дійшла до нас у вигляді цих орнаментів”, – переконана пані Царьова.
«Родзинкою» стали шлюбні строї від Зеновії Шульги. «Оскільки я родом з Глинян, мати трьох дітей, то питання, як моя дитина має йти до шлюбу, для мене було дуже актуальним, – каже мисткиня. – Мені хотілось зробити так, щоб діти йшли у національних сучасних строях». Усі присутні мали змогу помилуватись цими чудовими костюмами під час невеликого «показу мод».
