Слово Архиєпископа і Митрополита Львівського на празник Христа Чоловіколюбця

Євр 2,11-18; Ів 3,13-17

Достойні та дорогі, вірні християни села Салаші, з великою приємністю ми знову прибули до вас, щоб разом помолитися до Всевишнього Бога, дякувати йому за один із великих дарів, який ви отримали: побудову церкви. Звичайно, що ви трудилися над будовою цієї святої споруди, вкладали кошти, тяжко працювали, переживали, але вірили і спорудили храм. Церква стоїть, уже від того часу як ми посвятили, минуло чотири роки. Ви маєте можливість і приходите у цей храм в неділі та свята, часом в інші дні, щоб спільно молитися, дякувати Богові за його ласкавість до вас, перепрошуєте за вчинені промахи життя, причащаєтеся Тіла й Крові Господньої… Одним словом, користаєте із усіх цих дарів, що Господь Бог пропонує усім через свою святу Церкву. Головою нашої Церкви є Ісус Христос, а його видимим намісником на землі – Святіший Отець, Римський Папа. І ми повинні непохитно триматися вчення нашої Церкви, бо її оснував Син Божий, який віддав своє життя за кожну людину зокрема.

Тепер появляються різноманітні пропозиції, різні вірування, всякі секти та релігії і багато людей ловляться на те, щоб тільки вигідніше жити. Усякі релігії, некатолицькі віровчення, пропонують гарне життя на землі. Деякі постійно застрашують людей вічним покаранням, це – правда, пекло існує, але Господь терпів за нас і ласкаво прощає усім, хто звертається до нього, хто щиро розкаюється. Автор  псалмів так відзивається про Господа: «Але ти, Господи, Бог милосердний і милостивий, повільний до гніву і повний ласки та правди» (Пс 86,15). Ми дякуємо Богові за встановлення різних Таїнств у його Церкві, з яких ми можемо спокійно та успішно користати. І ви, мешканці села Салаші, маєте цей невеликий, але благодатний храм, молитеся у ньому та отримуєте безмірні Божі дари, яких не можна збагнути та описати. Бо духовні дари не можна порівняти з посіданням матеріальних благ, а навіть і добрим  здоров’ям. Тому дуже важливо, щоб ми усі користали із простягнутих до нас Божих рук та великої прихильності люблячого Господнього серця.

Якраз сьогодні, в цю п’ятницю, святкуємо Христа Людинолюбця, тому що він полюбив нас першим і віддав своє життя за наші гріхи, щоб нам біти причасниками вічного життя. У цій любові Ісуса Христа до своїх створінь, людей, говориться про те, що любов знаходиться у серці, як символ «внутрішнього духовного життя людини». Люди по-різному сприймають віддання пошани пресвятому серцю Христа. Наш, святої пам’яті Митрополит Андрей Шептицький, звертаючись до своїх священиків, писав, що у цьому пошануванні не йдеться про форму та обряд, але про річ поважання, про дійсність честі, яку маємо віддавати Христові (пор. Митроп. Андрей «Про почитання найсвятішого Христового Серця», Місіонер 2004 стр. 30). Цей праведник заохочував, щоб у приватному внутрішньому житті, родинному або в іншій пекучій потребі, доручити справу Христовому серцю. І написав: «Клянусь живим Богом, будуть вислухані!» (там же).  Не хочу входити у глибші філософічні розправи під тим оглядом, а хто бажає більше пізнати про справу серцю взагалі, хай візьме в руки книжечку Митрополита Андрея та старанно прочитає її. Вона доступна і її можливо легко придбати. Ми говоримо про велику любов Бога до грішних людей, до нас, про яких святий Іван Богослов написав: «Коли кажемо, що гріха не маємо, … правди в нас немає» 1Ів 1,8). І тут велика річ полягає в тому, що Син Божий помер за нас, не як праведних людей, а за грішників, бо, навіть за праведника ніхто напевно не бажав би помирати. Тому ми повинні бути вдячні Богові, що він зцілив нас духовно, вилікував наші рани, вмираючи за нас на хресті. В цьому відношенні Бога до людей Митрополит Андрей подивляв «ті два елементи: його ніжність, тепло, сердечність його любові та жорстокість невдячності і зневаги, якими відповідають люди на його любов» (там же стр. 61). Любов Бога до людей не обмежується нічим, крім того, що гріх, накриваючи людину темнотою, контролює її до цього часу, поки вона не покається й не прибіжить до люблячого Господа. Гріх ізолює людину від Бога, однак, не перешкоджає Господу посилати промені любові до людини, хоч грішник може їх не сприймати. Сам Спаситель, звертаючись до людей пояснював їм велику любов Небесного Отця до людей, який послав у світ свого Сина, щоб люди повірили в Господа, не загинули, а прийняли вічне життя (пор. Ів 3,16).

Любі богомольці, користаймо із Божої любові, яка проявляється у великому милосерді до кожної людини, до її невдячності та великих прогрішень. Пам’ятаємо, що Господь був милосердний до розбійника, що висів поруч Христа на хресті. Простив йому і вчинив мешканцем вічного щастя. Не даймо залякати себе нечистим та злим силам, які вмовляють у людей вимоги Бога. Господь знає нас добре із нашого нутра й бажає, щоб ми прихилилися до нього.  Він не домагається від нас незвичайних постів, важких покут чи якихсь особливих подвигів, лише, щоб ми примирилися з Богом, каючись за наші гріхи у тайні Святої сповіді. Небесний Отець легко прощає нам, обдаровує ще більше любов’ю, як святу Марію Магдалину та допровадить нас до вічного щасливого життя. Хай Божа любов, його милосердя, доброта та милість завжди пробувають у наших серцях! Пресвята Богородице, непорочна наша Мати, виблагай нам ласки щирої любові до твого Сина та вічного спасіння!

22 червня 2012 р.Б. Храм святого первомученика Степана, с. Салаші

Прес-служба Львівської Архиєпархії